Інтерв’ю з архітекторкою та засновницею архітектурного бюро порятунку старих речей Restare Христиною Бадзян про старі матеріали, збереження культури та автентику

Et tellus congue praesent pellentesque volutpat laoreet bibendum ut congue sed libero velit sed suscipit amet mattis orci aliquet egestas nibh quis neque vulputate convallis adipiscing magna. Mattis quisque in feugiat in metus laoreet sodales lectus id augue quis pellentesque feugiat luctus malesuada laoreet bibendum nibh augue fames feugiat diam sed. Varius ut eget sollicitudin sed semper sed semper sed nunc sagittis sit at sit.
Sed massa vestibulum lectus suspendisse egestas sit. Interdum vel scelerisque non imperdiet nec euismod enim tristique purus leo fames ut malesuada iaculis nunc ridiculus purus hendrerit mauris netus nunc arcu nulla hac parturient elementum proin. Malesuada commodo mi arcu sit adipiscing turpis nullam dignissim phasellus cras sagittis et sit blandit vestibulum vitae eget nulla vel dictum elementum in feugiat vel volutpat libero porta sed.

Nibh tellus arcu aliquam in pellentesque ultricies non nisi suspendisse laoreet est felis placerat bibendum nisl fermentum ut et eget lacus lectus aliquet egestas nullam suspendisse vulputate dictum tempus ullamcorper mattis ultrices suscipit ipsum vitae arcu est volutpat suscipit dolor gravida netus massa lacinia maecenas dictum facilisis eu.
Nibh tellus arcu aliquam in pellentesque ultricies non nisi suspendisse laoreet est felis placerat bibendum nisl fermentum ut et eget lacus lectus aliquet egestas nullam suspendisse vulputate dictum tempus ullamcorper mattis ultrices suscipit ipsum vitae arcu est volutpat suscipit dolor gravida netus massa lacinia maecenas ictum facilisis eu.
“At scelerisque elementum vitae sed et posuere adipiscing est pulvinar id proin eget posuere odio dictumst mi interdum”
Sit nulla nec vitae odio orci phasellus metus diam leo est nisi morbi arcu vitae urna sit platea ligula non quis non aliquam in posuere mi egestas nunc ac vitae sed nunc auctor justo orci id ut neque ac nec. In quam eget volutpat urna consequat sit morbi tristique lobortis urna convallis lectus ac.
Praesent magna turpis tellus nisl tortor est nisl nulla neque sed nisi enim cras in vitae aliquam. Posuere ultrices hac consectetur nulla odio at vitae egestas dis vestibulum risus amet viverra tortor tincidunt nascetur platea ultricies fermentum nibh nulla in lorem lectus adipiscing pretium sit condimentum nullam in eu in lorem cras proin.
«Якщо спитаєте, чому ми витягуємо речі зі смітників, і потім з ними працюємо, відповідь одна: щоб вони не зникли. Другого завозу автентики не буде».
В Україні минуле часто вирішують демонтувати, викинути та набагато рідше надають перевагу збереження памʼяті. Двері з масиву, ручна керамічна плитка, різьблені віконні рами — речі, які формували обличчя міст, — викидаються лише тому, що нове швидше, простіше або дешевше.
Ускладнило зьереження матеріалів і соціальний контекст: зруйновані війнами будівлі, відбудова за швидкісним, а не якісним принципом, дешеві замінники історичних матеріалів.Останні шість років архітекторка та дизайнерка Христина Бадзян бореться з цією «тихою утилізацією». Її ініціатива — архутектурне бюро Restare у Львові рятує старі матеріали, реставрує та намагається зберегти культурну пам’ять міста.
«Починалося все з суботніх рейдів, — усміхається Христина. — Ми їздили по Львову своїми машинами, перевіряли смітники. Перед Великоднем — це особливо результативно: меблі, люстри, килими. Не сміття — скарби».
Спершу рятувати старі речі було просто хобі Христини. Згодом врятованих предметів стало так багато, що вони заповнили квартири, гаражі, комори.Restare переросло у майстерню, а згодом — у повноцінне архітектурне бюро.

Сьогодні процес систематизований:
Реставрація — це фізична робота, нічні поїздки на місця демонтажів, місяці сушіння, шліфування, каталогізації, фотографування. І завжди ризик: предмет зламається, покоробиться або перетвориться на кітч. Втім, для Христини та її команди аргументів достатньо.
1. Якість, яка краща за сучасні аналоги. Робота з історичними будівлями показала: старі матеріали — натуральне дерево, ручна плитка, масивні двері — служать десятиліттями. Багато сучасних рішень старіють значно швидше.
2. Автентичність неможливо підробити. Справжня цегла, стара штукатурка чи двері зі столітньою історією дають простору глибину і текстуру, яку неможливо відтворити масовим виробництвом. Такі інтер’єри неможливо «скопіювати» — кожен з них унікальний.

3. Пропорції й майстерність минулого. Старі двері, вікна чи меблі створювалися з увагою до масштабу та деталей.Сучасні спрощені аналоги часто програють у відчутті простору та якості.
4. Збереження локальної ідентичності. Архітектура — це форма пам’яті міста.
Коли оригінальні матеріали зникають без сліду, місто втрачає впізнаваність.
«Уявіть Львів без його історичного силуету. Уявіть замість церкви Андрія — золоті куполи. Місто втратило б своє лице».
Кожен врятований об’єкт проходить чітку процедуру: сортування за типом матеріалу, очищення, заміри, фотофіксація, каталогізація на сайті та у соцмережах.
Іноді фотографування коштує дорожче, ніж сам предмет — але мета Restare не в ціні, а у збереженні. Команда працює з великими елементами (двері, плитка, паркет) і з дрібними деталями — петлями, ручками, навіть цвяхами.
Для оцінки об’єктів використовується внутрішня шкала від 2 до 5 балів: стан, рідкість, культурна або архітектурна цінність.
«Іноді предмет у ідеальному стані, але без характеру. А іноді — пошкоджений, проте настільки унікальний, що гріх не врятувати».

Після ракетних ударів по Львову Restare отримало уламки старих дверей, вікон і рам. Та доступ до таких матеріалів і досі обмежують бюрократичні процедури: дозволи, акти, списання. Як результат — багато потенційно врятованих предметів просто знищують під час демонтажу. Це подвійна втрата: і в архітектурному, і в історичному сенсі.
Restare починало без реставраторів, бізнес-моделі чи постійних клієнтів. Єдиним правилом було одне: зберегти історично цінні речі.
Поступово команда опанувала технології реставрації, запустила сайт, сформувала спільноту, а згодом — і ринок. Сьогодні Restare є одним із найпомітніших голосів архітектурного апсайклінгу в Україні.

Їхні проєкти знаходяться на межі між утилітарністю та мистецтвом. Наприклад, створений зі старих кахлів столик: одночасно предмет меблів та арт-об’єкт.
«Ти створюєш річ, яка проживе довше, ніж ти. І це величезна мотивація».
«Якщо спитаєте, чому ми витягуємо речі зі смітників, і потім з ними працюємо, відповідь одна: щоб вони не зникли. Другого завозу автентики не буде».
В Україні минуле часто вирішують демонтувати, викинути та набагато рідше надають перевагу збереження памʼяті. Двері з масиву, ручна керамічна плитка, різьблені віконні рами — речі, які формували обличчя міст, — викидаються лише тому, що нове швидше, простіше або дешевше.
Ускладнило зьереження матеріалів і соціальний контекст: зруйновані війнами будівлі, відбудова за швидкісним, а не якісним принципом, дешеві замінники історичних матеріалів.Останні шість років архітекторка та дизайнерка Христина Бадзян бореться з цією «тихою утилізацією». Її ініціатива — архутектурне бюро Restare у Львові рятує старі матеріали, реставрує та намагається зберегти культурну пам’ять міста.
«Починалося все з суботніх рейдів, — усміхається Христина. — Ми їздили по Львову своїми машинами, перевіряли смітники. Перед Великоднем — це особливо результативно: меблі, люстри, килими. Не сміття — скарби».
Спершу рятувати старі речі було просто хобі Христини. Згодом врятованих предметів стало так багато, що вони заповнили квартири, гаражі, комори.Restare переросло у майстерню, а згодом — у повноцінне архітектурне бюро.

Сьогодні процес систематизований:
Реставрація — це фізична робота, нічні поїздки на місця демонтажів, місяці сушіння, шліфування, каталогізації, фотографування. І завжди ризик: предмет зламається, покоробиться або перетвориться на кітч. Втім, для Христини та її команди аргументів достатньо.
1. Якість, яка краща за сучасні аналоги. Робота з історичними будівлями показала: старі матеріали — натуральне дерево, ручна плитка, масивні двері — служать десятиліттями. Багато сучасних рішень старіють значно швидше.
2. Автентичність неможливо підробити. Справжня цегла, стара штукатурка чи двері зі столітньою історією дають простору глибину і текстуру, яку неможливо відтворити масовим виробництвом. Такі інтер’єри неможливо «скопіювати» — кожен з них унікальний.

3. Пропорції й майстерність минулого. Старі двері, вікна чи меблі створювалися з увагою до масштабу та деталей.Сучасні спрощені аналоги часто програють у відчутті простору та якості.
4. Збереження локальної ідентичності. Архітектура — це форма пам’яті міста.
Коли оригінальні матеріали зникають без сліду, місто втрачає впізнаваність.
«Уявіть Львів без його історичного силуету. Уявіть замість церкви Андрія — золоті куполи. Місто втратило б своє лице».
Кожен врятований об’єкт проходить чітку процедуру: сортування за типом матеріалу, очищення, заміри, фотофіксація, каталогізація на сайті та у соцмережах.
Іноді фотографування коштує дорожче, ніж сам предмет — але мета Restare не в ціні, а у збереженні. Команда працює з великими елементами (двері, плитка, паркет) і з дрібними деталями — петлями, ручками, навіть цвяхами.
Для оцінки об’єктів використовується внутрішня шкала від 2 до 5 балів: стан, рідкість, культурна або архітектурна цінність.
«Іноді предмет у ідеальному стані, але без характеру. А іноді — пошкоджений, проте настільки унікальний, що гріх не врятувати».

Після ракетних ударів по Львову Restare отримало уламки старих дверей, вікон і рам. Та доступ до таких матеріалів і досі обмежують бюрократичні процедури: дозволи, акти, списання. Як результат — багато потенційно врятованих предметів просто знищують під час демонтажу. Це подвійна втрата: і в архітектурному, і в історичному сенсі.
Restare починало без реставраторів, бізнес-моделі чи постійних клієнтів. Єдиним правилом було одне: зберегти історично цінні речі.
Поступово команда опанувала технології реставрації, запустила сайт, сформувала спільноту, а згодом — і ринок. Сьогодні Restare є одним із найпомітніших голосів архітектурного апсайклінгу в Україні.

Їхні проєкти знаходяться на межі між утилітарністю та мистецтвом. Наприклад, створений зі старих кахлів столик: одночасно предмет меблів та арт-об’єкт.
«Ти створюєш річ, яка проживе довше, ніж ти. І це величезна мотивація».
Lorem ipsum dolor sit amet consectetur. Sit ut gravida aenean potenti. Metus in eu vel morbi dui nunc tellus. Non a massa maecenas massa.
Subscribe to our newsletter for the latest updates, innovations, and ways you can support the rebuilding of Ukraine.