Статті
November 13, 2025

Мистецтво апсайклінгу: Христина з Restare про ретро-матеріали

Інтерв’ю з архітекторкою та засновницею архітектурного бюро порятунку старих речей Restare Христиною Бадзян про старі матеріали, збереження культури та автентику

«Якщо спитаєте, чому ми витягуємо речі зі смітників, і потім з ними працюємо, відповідь одна: щоб вони не зникли. Другого завозу автентики не буде».

В Україні минуле часто вирішують демонтувати, викинути та набагато рідше надають перевагу збереження памʼяті. Двері з масиву, ручна керамічна плитка, різьблені віконні рами — речі, які формували обличчя міст, — викидаються лише тому, що нове швидше, простіше або дешевше.

Ускладнило зьереження матеріалів і соціальний контекст: зруйновані війнами будівлі, відбудова за швидкісним, а не якісним принципом, дешеві замінники історичних матеріалів.Останні шість років архітекторка та дизайнерка Христина Бадзян бореться з цією «тихою утилізацією». Її ініціатива — архутектурне бюро Restare у Львові рятує старі матеріали, реставрує та намагається зберегти культурну пам’ять міста.

Як виникла ідея створити архітектурне бюро апсайклінгу Restare?

«Починалося все з суботніх рейдів, — усміхається Христина. — Ми їздили по Львову своїми машинами, перевіряли смітники. Перед Великоднем — це особливо результативно: меблі, люстри, килими. Не сміття — скарби».

Спершу рятувати старі речі було просто хобі Христини. Згодом врятованих предметів стало так багато, що вони заповнили квартири, гаражі, комори.Restare переросло у майстерню, а згодом — у повноцінне архітектурне бюро.

Сьогодні процес систематизований:

  • Telegram-канал Rubbish Watchers сповіщає про знахідки
  • підрядники повідомляють про демонтажі старих будівель
  • на смітниках з’явились плакати «Не викидай — віддай» від команди бюро.

Чому варто повторно використовувати матеріали, які вже прожили життя?

Реставрація — це фізична робота, нічні поїздки на місця демонтажів, місяці сушіння, шліфування, каталогізації, фотографування. І завжди ризик: предмет зламається, покоробиться або перетвориться на кітч. Втім, для Христини та її команди аргументів достатньо.

1. Якість, яка краща за сучасні аналоги. Робота з історичними будівлями показала: старі матеріали — натуральне дерево, ручна плитка, масивні двері — служать десятиліттями. Багато сучасних рішень старіють значно швидше.

2. Автентичність неможливо підробити. Справжня цегла, стара штукатурка чи двері зі столітньою історією дають простору глибину і текстуру, яку неможливо відтворити масовим виробництвом. Такі інтер’єри неможливо «скопіювати» — кожен з них унікальний.

3. Пропорції й майстерність минулого. Старі двері, вікна чи меблі створювалися з увагою до масштабу та деталей.Сучасні спрощені аналоги часто програють у відчутті простору та якості.

4. Збереження локальної ідентичності. Архітектура — це форма пам’яті міста.
Коли оригінальні матеріали зникають без сліду, місто втрачає впізнаваність.

«Уявіть Львів без його історичного силуету. Уявіть замість церкви Андрія — золоті куполи. Місто втратило б своє лице».

Як Restare дає предметам друге життя?

Кожен врятований об’єкт проходить чітку процедуру: сортування за типом матеріалу, очищення, заміри, фотофіксація, каталогізація на сайті та у соцмережах.

Іноді фотографування коштує дорожче, ніж сам предмет — але мета Restare не в ціні, а у збереженні. Команда працює з великими елементами (двері, плитка, паркет) і з дрібними деталями — петлями, ручками, навіть цвяхами.

Для оцінки об’єктів використовується внутрішня шкала від 2 до 5 балів: стан, рідкість, культурна або архітектурна цінність.

«Іноді предмет у ідеальному стані, але без характеру. А іноді — пошкоджений, проте настільки унікальний, що гріх не врятувати».

Що відбувається з матеріалами після воєнних руйнувань?

Після ракетних ударів по Львову Restare отримало уламки старих дверей, вікон і рам. Та доступ до таких матеріалів і досі обмежують бюрократичні процедури: дозволи, акти, списання. Як результат — багато потенційно врятованих предметів просто знищують під час демонтажу. Це подвійна втрата: і в архітектурному, і в історичному сенсі.

Мистецтво та економіка цінності

Restare починало без реставраторів, бізнес-моделі чи постійних клієнтів. Єдиним правилом було одне: зберегти історично цінні речі.

Поступово команда опанувала технології реставрації, запустила сайт, сформувала спільноту, а згодом — і ринок. Сьогодні Restare є одним із найпомітніших голосів архітектурного апсайклінгу в Україні.

Їхні проєкти знаходяться на межі між утилітарністю та мистецтвом. Наприклад, створений зі старих кахлів столик: одночасно предмет меблів та арт-об’єкт.

«Ти створюєш річ, яка проживе довше, ніж ти. І це величезна мотивація».

«Якщо спитаєте, чому ми витягуємо речі зі смітників, і потім з ними працюємо, відповідь одна: щоб вони не зникли. Другого завозу автентики не буде».

В Україні минуле часто вирішують демонтувати, викинути та набагато рідше надають перевагу збереження памʼяті. Двері з масиву, ручна керамічна плитка, різьблені віконні рами — речі, які формували обличчя міст, — викидаються лише тому, що нове швидше, простіше або дешевше.

Ускладнило зьереження матеріалів і соціальний контекст: зруйновані війнами будівлі, відбудова за швидкісним, а не якісним принципом, дешеві замінники історичних матеріалів.Останні шість років архітекторка та дизайнерка Христина Бадзян бореться з цією «тихою утилізацією». Її ініціатива — архутектурне бюро Restare у Львові рятує старі матеріали, реставрує та намагається зберегти культурну пам’ять міста.

Як виникла ідея створити архітектурне бюро апсайклінгу Restare?

«Починалося все з суботніх рейдів, — усміхається Христина. — Ми їздили по Львову своїми машинами, перевіряли смітники. Перед Великоднем — це особливо результативно: меблі, люстри, килими. Не сміття — скарби».

Спершу рятувати старі речі було просто хобі Христини. Згодом врятованих предметів стало так багато, що вони заповнили квартири, гаражі, комори.Restare переросло у майстерню, а згодом — у повноцінне архітектурне бюро.

Сьогодні процес систематизований:

  • Telegram-канал Rubbish Watchers сповіщає про знахідки
  • підрядники повідомляють про демонтажі старих будівель
  • на смітниках з’явились плакати «Не викидай — віддай» від команди бюро.

Чому варто повторно використовувати матеріали, які вже прожили життя?

Реставрація — це фізична робота, нічні поїздки на місця демонтажів, місяці сушіння, шліфування, каталогізації, фотографування. І завжди ризик: предмет зламається, покоробиться або перетвориться на кітч. Втім, для Христини та її команди аргументів достатньо.

1. Якість, яка краща за сучасні аналоги. Робота з історичними будівлями показала: старі матеріали — натуральне дерево, ручна плитка, масивні двері — служать десятиліттями. Багато сучасних рішень старіють значно швидше.

2. Автентичність неможливо підробити. Справжня цегла, стара штукатурка чи двері зі столітньою історією дають простору глибину і текстуру, яку неможливо відтворити масовим виробництвом. Такі інтер’єри неможливо «скопіювати» — кожен з них унікальний.

3. Пропорції й майстерність минулого. Старі двері, вікна чи меблі створювалися з увагою до масштабу та деталей.Сучасні спрощені аналоги часто програють у відчутті простору та якості.

4. Збереження локальної ідентичності. Архітектура — це форма пам’яті міста.
Коли оригінальні матеріали зникають без сліду, місто втрачає впізнаваність.

«Уявіть Львів без його історичного силуету. Уявіть замість церкви Андрія — золоті куполи. Місто втратило б своє лице».

Як Restare дає предметам друге життя?

Кожен врятований об’єкт проходить чітку процедуру: сортування за типом матеріалу, очищення, заміри, фотофіксація, каталогізація на сайті та у соцмережах.

Іноді фотографування коштує дорожче, ніж сам предмет — але мета Restare не в ціні, а у збереженні. Команда працює з великими елементами (двері, плитка, паркет) і з дрібними деталями — петлями, ручками, навіть цвяхами.

Для оцінки об’єктів використовується внутрішня шкала від 2 до 5 балів: стан, рідкість, культурна або архітектурна цінність.

«Іноді предмет у ідеальному стані, але без характеру. А іноді — пошкоджений, проте настільки унікальний, що гріх не врятувати».

Що відбувається з матеріалами після воєнних руйнувань?

Після ракетних ударів по Львову Restare отримало уламки старих дверей, вікон і рам. Та доступ до таких матеріалів і досі обмежують бюрократичні процедури: дозволи, акти, списання. Як результат — багато потенційно врятованих предметів просто знищують під час демонтажу. Це подвійна втрата: і в архітектурному, і в історичному сенсі.

Мистецтво та економіка цінності

Restare починало без реставраторів, бізнес-моделі чи постійних клієнтів. Єдиним правилом було одне: зберегти історично цінні речі.

Поступово команда опанувала технології реставрації, запустила сайт, сформувала спільноту, а згодом — і ринок. Сьогодні Restare є одним із найпомітніших голосів архітектурного апсайклінгу в Україні.

Їхні проєкти знаходяться на межі між утилітарністю та мистецтвом. Наприклад, створений зі старих кахлів столик: одночасно предмет меблів та арт-об’єкт.

«Ти створюєш річ, яка проживе довше, ніж ти. І це величезна мотивація».

Event Schedule

Lorem ipsum dolor sit amet consectetur. Sit ut gravida aenean potenti. Metus in eu vel morbi dui nunc tellus. Non a massa maecenas massa.